четверг, 14 ноября 2013 г.

Колос правди.


Жила Вкраїна. Плакала, стогнала
Проте я твердо свідчити берусь:
За всі віки безхліб'ям не загнала
Нікого в землю Україна-Русь.
Від тих часів, коли з'явилось рало,
Голодних мук не відало село.
Хай неврожай - та люди не вмирали:
З двадцятим віком лихо це прийшло.
Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок історії України, за 1932-33 роки, написано криваво-чорним кольором.
Дитяча бібліотека філія №6 провела годину - пам’яті жертв голодомору. Її учасниками стали учні 7-Б класу ЗОШ №4 під керівництвом Фоменко К.К. Про пережитий геноцид українського народу розповідали документи та свідчення людей, які пам’ятали ті страшні події. Лунали вірші, пісні, наприкінці діти побачили документальний фільм «Голодомор. Колос правди» генеральний продюсер якого, О. Денисенко. Ніхто не залишився байдужим до кадрів про ті страшні події. До заходу діяла книжкова виставка – інсталяція «Про це не забудемо! Про це пам’ятаємо!», до якої пройшов огляд літератури. Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявилися найменш захищеними.
О діти, діти, Ангели невинні!
Чом ви так тяжко й страшно мовчите?
Ви вже ніколи рідній Україні
Своїх сердець і душ не віддасте.
Ви не розцвівши згинули дочасно,
Поклав у землю вас голодомор,
Я ж бачу, як важкий достиглий колос,
Схилився над голодними дітьми.  
Хвилиною мовчання, запаленими свічками, всі учасники заходу вшанували пам'ять тих, хто безвинно загинув в ті скрутні часи.
Пам'ять про голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

Комментариев нет:

Отправить комментарий